Коли ми говоримо про план відновлення та реконструкції України, союзники та ЗМІ пріоритезують сектори енергетики, сільського господарства та інформаційних технологій. На перший погляд менш помітний, але життєво важливий, є сектор наукової інфраструктури. Цей сектор, до якого входять науково-дослідні установи, університети, лабораторії та технічне обладнання, формує основу інноваційних можливостей країни та потенціалу майбутнього зростання.
У триваючій війні проти України Росія стратегічно атакувала критично важливу інфраструктуру з наміром завдати довготривалої шкоди економічному та суспільному розвитку України. Вибір націлитися на критичну інфраструктуру відображає тактичне рішення підірвати здатність України функціонувати як стабільна та самодостатня держава. Критична інфраструктура охоплює широкий спектр елементів, включаючи енергетичні об’єкти, транспортні мережі, системи зв’язку та промислові центри. Націлюючись на ці життєво важливі компоненти, Росія прагне порушити нормальне функціонування українського суспільства, завдати шкоди економіці та створити постійний вплив на здатність нації відновитися після руйнівної війни.
Чому Росія цілеспрямовано атакує наукові установи в Україні?
Ми визначили три основні причини:
Політичний та економічний зрив. Сьогодні, коли економікою керують інновації, наукові установи активно сприяють економічному зростанню та розвитку. Націлювання Росією на ці об’єкти є навмисною стратегією зриву не лише наукової діяльності, а й посіяти розбрат у ширшому економічному та політичному ландшафті України. Цей розрахований зрив може ще більше дестабілізувати країну, роблячи її більш сприйнятливою до російського впливу, тим самим послаблюючи стійкість України. У контексті своєї геноцидної війни Росія прагне навмисно підірвати Україну, визнаючи ключову роль науки та технологій як рушійної сили розвитку.
Навмисне завдання шкоди та руйнування узгоджується з цілями Росії, оскільки більш серйозний вплив на наукову інфраструктуру сприймається як стратегічно вигідний. Крім того, Україна, обмежена бюджетом, надає пріоритет захисту та відновленню енергетичної інфраструктури та сільського господарства, обох ключових рушійних сил її економіки. Хоча це зрозуміло, враховуючи ці обмеження, це залишає науковий сектор уразливим, з невизначеністю щодо того, коли і який тип допомоги буде доступний для усунення пошкоджень, відновлення руйнувань, повернення українців до лабораторій.
Військові стратегічні міркування: Наукові об’єкти часто мають потужності подвійного призначення, враховуючи як цивільні дослідження, так і потенційні військові застосування. Точне націлювання Росією на ці інфраструктури є стратегічним кроком, спрямованим на ліквідацію або зменшення можливостей України в критично важливих військових сферах, таких як дослідження передових матеріалів, електроніка та технології, адаптовані для оборонних цілей.
Психологічна війна: цілеспрямована атака на наукові установи виходить за межі безпосереднього фізичного збитку — це стратегічний крок із глибокими психологічними наслідками. Ця тактика не тільки безпосередньо впливає на наукове співтовариство, але й резонує серед населення в цілому, передаючи потужне повідомлення про нестабільність і вразливість. Націлюючись на самі основи знань і прогресу, ця психологічна війна прагне кинути тінь на колективну мораль нації.
Дослідники та академіки можуть відчувати збільшення відчуття незахищеності та вразливості, що може призвести до вагань щодо дослідження конкретних напрямків в Україні, що, в свою чергу, може призвести до їх еміграції ("відтік мізків"). Відповідно, на більш широкому суспільному рівні, навмисне руйнування інституцій, що представляють прогрес та інновації, створює наратив нестабільності, викликаючи страх і невизначеність серед загального населення..
Пошкодження наукової інфраструктури: систематична атака
У зусиллях отримати більш глибоке розуміння ситуації та проаналізувати найновіші дані, ми провели інтерв'ю з Артуром Запорожцем, який є заступником директора Інституту загальної енергетики Національної академії наук України та виконавчим секретарем Комітету системного аналізу при Національній академії наук України. Наше інтерв'ю спрямоване на виявлення масштабу шкоди, її впливу на наукову спільноту та стратегії відновлення та відновлення. Ми сподіваємося, що відповіді Артура Запорожця нададуть цінні уявлення та допоможуть нам визначити області, де міжнародна спільнота може надати значущу підтримку.
MX: Як виконавчий секретар Комітету системного аналізу Національної академії наук України, чи можете ви розповісти про масштаби завданої шкоди науковій інфраструктурі та її наслідки для майбутніх досліджень і розробок в Україні?
АЗ: Фізичний вплив на наукову інфраструктуру є руйнівним. Громадський науковий сектор України, який складається приблизно з 450 науково-дослідних інститутів та 140 університетів, зазнав значних пошкоджень. З моменту початку повномасштабного вторгнення було пошкоджено або знищено 1,283 будівлі в 160 установах. Крім того, була пошкоджена інфраструктура комунальних обслуговувань цих науково-дослідних установ -- 186 інженерних споруд, включаючи лабораторні комплекси та експериментальні майданчики..
МЧ: Яка орієнтовна вартість відновлення критичної наукової інфраструктури України?
АЗ: З вашого дозволу я наведу деякі цифри. Оцінена вартість відновлення громадської наукової інфраструктури України становить вражаючі 1,215 мільярда доларів США. Крім нерухомості, до вересня 2023 року було пошкоджено 678 предметів наукового обладнання. З них понад 643 предмети були пошкоджені так, що їх не можна відремонтувати, тому їх потрібно замінити. Крім того, визнається необхідність придбання ще 626 предметів обладнання для підтримки наукових досліджень в Україні..
МЧ: Які регіони постраждали від російських атак на наукову інфраструктуру?
АЗ: Від російських атак постраждала значна частина областей України, і це не тільки прифронтові області. Якщо не враховувати Крим, Донецьку та Луганські області, наукові установи з яких змушені були релокувати ще в 2014 році, то значних уражень зазнали Харківська, Київська, Одеська, Херсонська, Запорізька, Сумська, Чернігівська, Дніпропетровська, Миколаївська, Львівська області. Ушкодження наукової інфраструктури також зафіксовані в Житомирській, Вінницькій, Тернопільській та Хмельницькій, Кіровоградській областях. Найбільшу кількість зруйнованих та пошкоджених будівель наукової інфраструктури зафіксовано в Харківській та Київській областях, зокрема в Національному науковому центрі "Харківський фізико-технічний Інститут" (55), Інституті проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного НАН України (16), Інституті монокристалів НАН України (15), Інституті ядерних досліджень НАН України (6). Такі масштаби руйнувань підтверджують саме системний підхід агресора у знищені наукового та освітнього потенціалу України
МЧ: Чи можете ви поділитися конкретними випадками, коли ці атаки безпосередньо перешкоджали проведенню наукових досліджень або розвитку проектів в Інституті енергетики або в ширшому контексті в Національній академії наук України та інших установах? ?
АЗ: Звичайно, вплив ці агресії відчувається абсолютно на всіх академічних рівнях: починаючи від організації робочого дня наукового співробітника і закінчуючи впровадженням нових законодавчих ініціатив, що трансформують діяльність наукових та освітніх закладів. Один із найбільших чинників, що вплинув на діяльність Національної академії наук України і став результатом збройної агресії росії, це значне скорочення фінансування науки. Наукові установи зараз дуже сильно потребують додаткового фінансування для підтримання своєї діяльності. Також зараз сильно відчувається брак молодих кадрів. Через низький рівень фінансування та низький соціальний рівень науковця молоді люди не йдуть працювати до наукових установ, обираючи більш фінансово вигідні професії. Звичайно, ці чинники мали місце і до початку російського вторгнення, але війна їх значно поглибила. Якщо говорити про умовно «побутовий» рівень, то це перебої у постачання електроенергії, повітряні тривоги, обмеження в академічній мобільності (як внутрішньої, так і міжнародної) тощо.
Так, минулого року довелося купити велику кількість акумуляторних батарей, щоб мати змогу працювати за комп’ютером, оскільки електроенергію подавали за графіками 4/4. Тому про якісь тривалі та енергоємні експерименти у такому режимі роботи важко говорити. Ну і найбільше мені «запам’ятався» захист докторської дисертації у жовтні 2022 року, що проходив під час масованого ракетного обстрілу Києва. Незважаючи на це, ми провели засідання спеціалізованої вченої ради.
МЧ: Які стратегії розглядаються для відновлення пошкодженої наукової інфраструктури та як міжнародні організації, такі як TCM, можуть допомогти в цьому процесі відновлення?
АЗ: На жаль, наукова інфраструктура не є пріоритетною зараз. У 2022 р. за координації Міністерства освіти і науки України був підготовлений «План відновлення України: Освіта і наука», де серед ключових викликів в галузі науки та інновацій відзначені:
застаріла та недостатня дослідницька та інноваційна інфраструктура;
відсутність державної стратегії розвитку науки, яка чітко б визначила роль науки у загальній економічній стратегії;
недостатня спроможність органів державного управління у науковій та інноваційній сферах у частині ефективної реалізації політики;
інше.
Проект цього документу реалізації 3-х етапів до 2032 р., однак, на жаль, не містить чіткого плану щодо конкретно визначених дій.
Проте будьмо реалістами. Війна ще не закінчилися. І яким буде ступінь руйнувань наукової інфраструктури поки невідомо. Очевидно, що наведені мною кількісні показники будуть змінюватися в сторону збільшення.
Підсумовуючи вище сказане, думаю, що найбільше ми можемо сподіватися на допомогу наших іноземних колег та партнерів. За час повномасштабного вторгнення іноземні партнери надали велику кількість грантів вітчизняним науковим та освітнім установам, а українські вчені мали змогу отримати закордонні стипендії для підтримки їх діяльності. Провідні компанії (Agilent, Bruker, Carl Zeiss і Analytik Jena) надали установам НАН України гуманітарну допомогу у вигляді сучасних наукових приладів. Науковці Академії продовжують свою роботу в межах програм Європейського Союзу «Горизонт Європа», НАТО «Наука заради миру і безпеки», Інституту інженерів з електротехніки й електроніки (Institute of Electrical and Electronics Engineers, IEEE), Міжнародного інституту прикладного системного аналізу та ін.
Наразі Інститут загальної енергетики НАН України займається формування сучасної лабораторії енергоаудиту та аналізу якості електроенергії. Для її укомплектування нам потрібні зокрема реєстратор параметрів електроенергії, тепловізор, дифрактометр, рефлектометр, газоаналізатор та інші пристрої. І в цьому контексті ми також дуже сподіваємось на допомогу наших іноземних партнерів.
МЧ: Як Національна академія наук України використовує свої ресурси та досвід для досліджень, пов’язаних з наслідками російського вторгнення?
АЗ: Вітчизняна наукова спільнота ніколи не залишалася і не залишається осторонь пріорітетних напрямів досліджень. Навпаки, вона на них концентрується. Особливо зараз, коли всі наукові ресурси та експертиза спрямовуються на дослідження, пов’язані з наслідками російського вторгнення. В сфері енергетики – це концентрація на розробленні більш стійких та безпечних інфраструктурних рішень, використанні новітніх технологій для підвищення енергоефективності та та виробництві енергії з відновлюваних джерел енергії. В аграрному секторі наразі головна задача – це гуманітарне розмінування. Але ж звичайно наукові дослідження не обмежується цими секторами. Національній академії наук Україні є що запропонувати, вона пишається і своїми працівниками, і своїми результатами.
МЧ: Чи можете ви обговорити вплив бюджетних обмежень на захист та відновлення наукової інфраструктури в Україні?
АЗ: Українська наука вже хронічно страждає від бюджетних обмежень. Окрім глибокої проблеми недофінансування існує ще проблема в обмеженні використанні коштів. Можливо вона не така гостра, як недофінансування, але все ж таки відчутна. І значною мірою впливає на можливість наукових установ оперативно впроваджувати заходи, спрямовані на захист та відновлення наукової інфраструктури. Тому у цих питаннях вітчизняні науковці також сподіваються на допомогу та підтримку міжнародних партнерів.
МЧ: Що потрібно зробити, щоб українці могли повернутися до лабораторій і продовжувати свою важливу роботу в галузі науки та технологій?
АЗ: На мою думку, для вирішення питання такого рівня необхідний комплексний підхід, але в першу чергу це державна підтримка стимулювання розвитку науки. Вона має сприяти синхронному підвищенню соціального рівня науковця разом із інтеграцією наукових досліджень у державний та приватний сектори. Деталі обговорювати я б не хотів, адже це немає сенсу без бажання держави цим займатися. Механізми реалізації цього процесу можуть бути різними. Але війна вже показала, що низький рівень уваги до власної науки та технологій може загрожувати існуванню країни. Що ще потрібно, щоб звернути на це увагу?
Image Credit: Neil Singh, Research Analyst at The Critical Mass
Як російські атаки впливають на наукову спільноту та її потенціал в Україні?
За словами Артура Запорожця, до лютого 2022 року в державному секторі працювало 88 529 дослідників та академічних викладачів. Однак більше як один із десяти (11,7%) з цих науковців довелося переїхати в межах України або покинути країну. Через війну 4 949 українських дослідників та освітян з 524 академічних установ та наукових організацій емігрували з України. Крім того, 5 409 дослідників та освітян довелося змінити місце проживання та кар'єру. Нарешті, деякі з 1 310 дослідників добровільно зголосилися на бойове чергування.
На сьогоднішній день (січень 2024 року), війна забрала життя 75 українських вчених. Одним з перших загиблих став фізик Василь Кладько, член-кореспондент Національної академії наук України, лауреат Державної премії України з науки і техніки. Розстріляний російськими військами в селі Ворзель Київської області. Ще однією втратою, яка сколихнула всю наукову спільноту, стала смерть Біжана Шаропова. Блискучий молодий нейрофізіолог і біотехнолог активно сприяв популяризації науки своїми творами та професійними коментарями для ЗМІ. Загинув у бою під містом Ізюм у квітні 2022 року. Останньою жертвою є Людмила Шевцова, доктор біологічних наук і колишня завідувачка відділу Інституту гідробіології НАН України, в останні роки - викладач університету «Києво-Могилянська академія». Професор Шевцова загинула в результаті загальнонаціонального авіаудару 2 грудня 2024 року.
Image Credit: Neil Singh, Research Analyst at The Critical Mass
Ті, хто вижив і залишився в Україні, продовжують прагнути підтримувати свою професійну діяльність, незважаючи на спустошливі наслідки триваючої війни. Українську наукову спільноту порушило багато викликів, включаючи внутрішнє та зовнішнє переміщення, залучення науковців до бойових дій, руйнування наукових споруд та окупація. Поряд з цими фізичними перебоями є серйозні психологічні наслідки. Стрес, травма та тривога, спричинені умовами війни, вплинули на когнітивні здібності, продуктивність та загальну креативність наукової спільноти.
Чому нам потрібно захищати, підтримувати та відновлювати українську науку?
Наука є рушієм інновацій, яка, у свою чергу, стимулює економічне зростання. Вона сприяє створенню нових технологій, процесів і товарів, які є основою сучасних галузей. Відкриття та досягнення, зроблені в науково-дослідних лабораторіях, часто призводять до розробки інноваційних застосувань у таких секторах, як охорона здоров’я, енергетика, транспорт, зв’язок та виробництво. Підвищуючи ефективність, сприяючи стійкості та створюючи нові товари та послуги, ці інновації стимулюють економічну діяльність. Вони створюють нові можливості для бізнесу, створюють робочі місця та підвищують продуктивність і конкурентоспроможність. Крім того, наукові інновації формують економіку знань, де інформація та ідеї є ключовими економічними рушійними силами.
Україна є значним гравцем у світовій науковій спільноті, що робить внесок у створення трансформаційних технологій та рішень. Країна продемонструвала винятковий досвід у різноманітних наукових областях, включаючи ядерні дослідження, сучасні матеріали, авіацію, космічні технології, ІТ, фізику, астрономію, інженерні науки, біотехнології та сільськогосподарські технології. Українські вчені зробили значний внесок, від новаторських розробок у ядерних технологіях до створення передових матеріалів, які використовуються в різних галузях промисловості. Стабільне зростання країни та інновації в ІТ-секторі зробили її вирішальним учасником світової індустрії технологій.
Image Credit: Neil Singh, Research Analyst at The Critical Mass
Інший важливий напрямок досліджень спрямований на зміцнення обороноздатності та безпеки України. Ці проекти, особливо в рамках Укроборонпрому, виконуються з урахуванням визначених цілей. Одним із прикладів такого значного дослідження є робота, виконана в Інституті імені В.Н. Харківський національний університет імені Каразіна. Вчені цієї установи розробили важливий компонент для імпульсного георадару. Цей технологічний прогрес дозволяє виявляти боєприпаси, що не вибухнули, і міни в рослинах і поверхневих шарах ґрунту на відстані, тим самим посилюючи заходи безпеки. По-друге, дослідження, які проводяться в Харківському політехнічному інституті, покликані підвищити енергетичну безпеку танків вітчизняного виробництва. Їхні зусилля спрямовані на збільшення потужності бака з 1200 до 1500 кінських сил і підвищення рівня наддуву до 92 кінських сил на літр. Це значно підвищить продуктивність та енергоефективність цих життєво важливих засобів захисту.
Також, українські вчені та інженери досягли значних успіхів у морських технологіях, зокрема у розробці морського безпілотника «Морський малюк». Цей автономний підводний апарат (AUV) призначений для виконання багатьох завдань, починаючи від збору океанографічних даних і закінчуючи місіями спостереження та розвідки. Використовуючи останні досягнення в області робототехніки, штучного інтелекту та сенсорних технологій, «Sea Baby» пропонує підвищену ефективність і точність у морських дослідженнях і оборонних операціях. Примітно, що цей дрон успішно використовувався в наступальних операціях проти російського флоту під час війни, продемонструвавши свою ефективність у реальних бойових сценаріях. Ці інновації підкреслюють можливості України в морських технологіях, а також роблять значний внесок у глобальний прогрес автономних військово-морських систем.
Які найбільш термінові потреби українських науковців і що можна зробити сьогодні?
Як зазначалося вище, війна завдала значної шкоди українським науковим установам та обладнанню, одночасно стимулюючи значний «відтік мізків». Незважаючи на ці проблеми, значна кількість науковців вирішила залишитися в Україні. Це рішення підкреслює необхідність для міжнародної спільноти переоцінити та посилити підтримку української науки. Важливо забезпечити продовження наукової діяльності, щоб запобігти додатковим втратам людського капіталу та зберегти потенціал для майбутнього відновлення та розвитку.
Існує нагальна потреба посилити міжнародну співпрацю, збільшити довгострокові інвестиції в українську науку та надати підтримку переміщеним українським ученим. Незважаючи на труднощі, більшість науковців вирішили залишитися в Україні, підкреслюючи необхідність для міжнародної спільноти переглянути свій підхід до підтримки української науки. Ця підтримка може включати навчання, стипендії та тимчасове працевлаштування. Необхідно докласти зусиль, щоб запобігти подальшому «відтоку мізків», взаємодіяти з представниками наукових інституцій для вирішення критичних потреб і забезпечити українським вченим і інституційним лідерам доступ до необхідних інструментів і ресурсів.
Image Credit: Neil Singh, Research Analyst at The Critical Mass
Активно підтримуйте. Підтримка ініціатив як-от «Science at R!sk!», є надзвичайно важливою. Ця ініціатива, серед інших, підкреслює важливість збереження динамічної наукової спільноти в Україні в ці складні часи. Декілька українських науковців активно відстоюють справу, зокрема Юлія Безвершенко, фізик, науковий активіст і співзасновниця Science at Risk; Антон Сененко, старший фізик та науковий активіст, який також займається волонтерством для надання підтримки українській армії шляхом зборів коштів на закупівлю та ремонт транспортних засобів для війська - "42 Тачки на ЗСУ"; та Юрій Халавка, хімік, науковий діяч та співзасновник групи соціальних мереж Ukrainian Scientists Worldwide. Міжнародна спільнота, як приватні, так і державні структури, може приєднатися до цих прихильників, щоб сприяти збереженню та відновленню української науки.
Створюйте партнерства. Налагодження партнерства є життєво важливим для виживання та росту українських наукових установ. Співпраця з іноземними організаціями може сприяти обміну знаннями, ресурсами та найкращими практиками. Ці партнерства можуть включати спільні наукові проекти, академічний обмін, спільні ресурси та спільні заявки на фінансування. Такі альянси можуть допомогти українським установам підтримувати високий стандарт наукових досліджень, незважаючи на існуючі виклики..
Крім того, ці партнерства можуть надати цінний міжнародний досвід українським науковцям, сприяючи продуктивному обміну ідеями та інноваціями для глобального наукового прогресу. Підтримка також має поширюватися на українських дослідників, науковців, освітян, адміністраторів та студентів для підтримки роботи установ.
Робіть свій внесок. Допомога від міжнародної наукової спільноти є надзвичайно важливою для українських дослідницьких установ. Пожертви, особливо використаного обладнання, можуть допомогти цим установам поповнити свої пошкоджені або втрачені ресурси, дозволяючи їм продовжувати свої важливі дослідницькі зусилля. Багато з цих установ старанно відстежують свої втрати та складають списки необхідного обладнання для підтримки своєї дослідницької роботи. Важливо, що така підтримка може допомогти у збереженні наукових кадрів, зменшуючи подальший "відтік мозків".
Ми повинні визнати, що допомога потрібна не тільки установам, які потерпають від фізичних атак. Через значне зменшення державного фінансування та перерозподіл ресурсів для підтримки армії та жертв війни, багато установ ризикують припинити свої програми та втратити цінний персонал. Деякі установи прагнуть пристосуватися до поточних викликів, пов'язаних з війною та швидкими технологічними змінами, розширюючи свої дослідження та беручи на себе нову важливу роботу. Наприклад, Інститут загальної енергетики НАН України шукає підтримки для придбання обладнання для своєї лабораторії. Надання підтримки цим установам є життєво важливим для забезпечення продовження їхніх суттєвих наукових зусиль.
Висновки
Незважаючи на систематичні атаки з боку Росії, які завдають значних втрат і збитків українській державній науковій інфраструктурі, українська наука продовжує розвитатися та досягати значного прогресу. Непохитна відданість українських вчених дозволяє їм продовжувати проводити життєво важливі дослідження, навіть попри труднощі.
Водночас підтримка міжнародної спільноти в допомозі Україні в розробці та впровадженні власних рішень виявляється економічно ефективною стратегією. Такий підхід не лише вирішує унікальні виклики України, але й сприяє розвитку почуття власності та самовпевненості. Таке розширення повноважень підвищує стійкість України, готуючи її до більш ефективного вирішення майбутніх викликів.
Author Profile
Марія Чухнова займає посаду експертки програм міжнародної безпеки та стабільності та старшої координаторки проєктів в TCM.
Марія також є асистенткою викладача в Columbia University's School of International and Public Affairs/Harriman Institute та є представником Світової Федерації Українських Жіночих Організацій в ООН.
Interested in learning more about TCM? Visit us here. Want to work for us? Tell us more about yourself here. Need a WOSB or SDVOSB with our skillset and interested in having your company partner or team with TCM on a proposal or active project? Submit your information here.
Comments